Комунальний заклад „Навчально-виховне об’єднання „Загальноосвітній
навчальний заклад І – ІІІ ступенів № 1 – Дитячий юнацький центр „Перлинка”
Кіровоградської міської ради
Кіровоградської області”
Творчий звіт Колесник Віталії
Сергіївни
Завдання досвіду:
-сприяти
кращому засвоєнню програмового матеріалу шляхом
раціоналізації
і модернізації змісту, форм, методів і засобів навчання;
-
реалізувати на практиці
принципи педагогіки співробітництва;
-
шляхом активізації пам’яті, уяви, фантазії формувати творчу
особистіть,
здатну самостійно осмислювати і аналізувати історичні твори;
-
розвивати швидкість мислення, гнучкість мислення, оригінальність,
допитливість,
точність, сміливість як основні ознаки творчих
здібностей
учнів;
-
розширювати кругозір, формувати естетичні смаки, моральні
принципи,
критичне ставлення до історичних джерел;
-
розвивати комунікативні здібності учнів.
Опис досвіду
Моє педагогічне кредо: Розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в неї творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної
діяльності
Історичні джерела, енциклопедії, довідники, інтернет,
класична вітчизняна та зарубіжна педагогіка – це ті джерела, з яких черпаю
натхнення до роботи, нові ідеї.
Навчання історії має бути перш за
все виховуючим, адже ні мислення, ані тренована пам’ять не вплинуть на ті сфери людської душі, від яких
залежать вчинки – вияви моральності.
Нині інноваційне мислення й інноваційна діяльність
набувають
надактуального
значення для всіх сфер життєдіяльності, а особливо ж для
освіти
і педагогіки. Бо саме через освіту, в першу чергу, можна підготувати
людину
з інноваційним типом мислення, культури і здатності до інноваційної діяльності. Тому за основу навчання історії та правознавства беру принципи науковості та
людиноцентризму, оскільки саме на них можна виховати людину майбутнього –
людину компетентну, здатну до інновацій.
Спілкування
з окремими учнями, групою, колективом, спосіб
організації
навчання, а не лише його зміст – ось проблеми, які хвилюють
мене
як учителя.
Я глибоко переконана, що історія є засобом формування національної
самосвідомості молоді.
Крім
того, уроки історії сприяють активізації роботи душі як необхідної передумови стимулювання внутрішнього духовного
життя особистості.
Урок історії сьогодні неможливо
уявити без писемних історичних джерел.
Робота з
документами - на мою думку
спонукає учнів до пошуку відповіді на проблему в самому документі, а
відтак знайти джерело та проаналізувати текст повністю.
Роль документальних матеріалів у вивченні історії дуже велика. Моє завдання,
як викладача полягає в тому, щоб дати учням можливість доторкнутися до
першоджерела, наблизити їх до минулого, дати їм відчути в цьому джерелі пульс
історії, відчути мову, дух епохи, створити яскраві образи минулого, що
запам’ятовується мимовільно. Цей документальний матеріал є одним із засобів, що
сприяють засвоєнню найважливіших фактів, понять, закономірностей суспільного
розвитку. Щоб самостійна робота з писемними джерелами була результативнішою,
пропоную навчити учнів користуватися пам’яткою – інструкцією , яка допомагає
учням правильно працювати з інформаційними джерелами. Систематичне використання
пам’яток сприяє формуванню відповідних
умінь і навичок
Учитель повинен допомагати учням
ідентифікувати прочитане з власною думкою, порівнювати, проводити прямі, опосередковані, фантастичні аналогії, будувати
прогнози, звертати особливу увагу на виняткове значення для дитини самоаналізу та самооцінки.
З власного досвіду та спостережень можу сказати, що
успіх самостійної роботи, обумовлюється цілеспрямованістю учнів. Цілеспрямованість
робить самостійну роботу учнів свідомою, осмисленою, викликає інтерес до неї. Наявність уже сформованих умінь і
навичок створює ту технічну основу, ті механізми, за допомогою яких учні йдуть
до досягнення поставленої мети
Необхідно, щоб завдання, запропоновані учням для самостійного
виконання, були посильні для них і пред'являлися у певній системі. Основою цієї
системи повинне бути поступове наростання пізнавальної самостійності дітей, що
здійснюється шляхом ускладнення як матеріалу, так і розумових задач, а також
шляхом зміни ролі і рівня допомоги вчителя.
Конкретними методами організації навчальної
роботи, які на різному рівні забезпечують пізнавальну самостійність школярів, є
виклад навчального матеріалу у формі
повідомляючої або проблемної розповіді, бесіда, вправи, практичні роботи,
робота з документами, з картою, робота з книжкою, самостійна робота учнів тощо
Для
того, щоб самостійна робота була ефективною важливо дотримуватись взаємозв’язку
різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх, повинен
існувати взаємозв’язок класної і домашньої самостійної роботи.
Я
організовую класну роботу так, щоб домашня
самостійна робота була її органічним продовженням
Дуже важливо навчити учня
працювати з книжкою і в школі, і вдома, виробляти в
нього звичку “копатися в книжках”. Добре ілюстрований підручник дає можливість
набагато краще організувати найрізноманітніші види роботи з ним, активізувати
розумову діяльність учнів, розвивати в них активність, самостійність, творчу
уяву.
Ще
одним з важливих видів самостійної роботи, яка сприяє розвитку логічного
мислення, усної й писемної мови, творчості, активності й самостійності учнів є ведення словника. У курсі історії учням доводиться мати справу з
великою кількістю слів і виразів, без правильного розуміння яких не можна
засвоїти історичного матеріалу.
Активізує пізнавальну
діяльність учнів, сприяє формуванню в них самостійності й робота по складанню порівняльних таблиць і схем.
Уроки
історії будую як
пошук істини. В
основу викладання беру проблемно-альтернативний, дослідницько-пошуковий,
культурологічний та комунікативно-діяльнісний принципи. Переконана: історичні факти є засобом пізнання світу і формування особистості, особливою сферою
самовизначення дитини, тому викладати цей предмет слід творчо, по-сучасному.
Вважаю
за доцільне особливу увагу в навчально-виховному процесі звернути на значення для дитини
самоаналізу, самооцінки, самоідентифікації,
самопізнання, самовдосконалення. Цьому сприяють спеціальні бесіди, відверті розмови, публічні диспути та
дискусії у вузькому колі.
Прагну
постійного вдосконалення, гнучкості у виборі прийомів
педагогічної
техніки, формуванні нестандартної системи оцінювання,
непередбачених
колізій, які “оживлюють” уроки.
Диференціація
у моєму розумінні і втіленні – це не картки для
“сильних”
і “слабких” (як знак неповноцінності), а форми організації
навчальної
діяльності з обов’язковим правом вибору посильних завдань,
черговості
їх виконання, темпу роботи.
Суть
індивідуального підходу – в особистому учительському
заохоченні,
підтримці, консультації, підбадьоренні, коли наставник
спілкується
сам на сам, підтримує, додає сили і вказує шлях.
В умовах трансформації вітчизняної
історичної шкільної освіти одним з невідкладних завдань методики навчання
історії стає впровадження особистісно-орієнтованого підходу в поєднанні з
оволодінням школярами системою компетентностей. Набуття учнями предметних
компетентностей в процесі вивчення історії безпосередньо залежить від зміни
методів та прийомів навчання, дослідження перспективних напрямків методичної
науки. Одним із таких напрямків є робота над комплексом проблем,
пов’язаних з застосуванням наочності та методики її використання на уроках
історії.
Мета
і завдання: визначити функції наочності на сучасному етапі розвитку методики
навчання історії; розкрити можливості використання наочності як засобу
формування інформаційної компетентності учнів.
Опрацювання
наочності у процесі навчання історії може бути особливим видом пізнавальної
діяльності, яка дозволяє гімназистам отримувати конкретні та повні уявлення про
події та явища, що вивчаються на уроці.
Класифікація
наочності:
1)
справжні речові пам’ятки минулого (знаряддя праці, зброя, кістки, прикраси,
гроші, предмети побуту та ін.);
2)
образні засоби наочності( картини, портрети, репродукції, плакати, фото,
карикатури, віртуальні екскурсії із застосуванням мультимедійних ресурсів,
відеоматеріали);
3)
умовно-графічні засоби (історична карта, таблиці, опорні конспекти, графіки,
діаграми та ін.).
На
основі використання наочності може відбуватися формування та розвиток будь-якої
із предметних компетентностей учнів.
Формування
та розвиток умінь самостійно здобувати інформацію з поза текстових компонентів
підручника, розповідати про історичні події та явища, відокремлювати упереджену
інформацію від неупередженої та інших вмінь, що входять до складу інформаційної
компетентності, може відбуватися на основі використання всіх видів наочного
матеріалу. При цьому візуальна форма наочності, як особливого джерела
інформації, більш яскрава, більш виразна, а отже, і більш прийнятна для учня,
якому працювати з таким джерелом інформації набагато цікавіше, ніж з текстовим.
Функції
наочності в системі пізнавальних завдань, що вимагають застосування методів
історичного пізнання:
1)
наочність є особливим джерелом історичної інформації, повноцінне одержання якої
можливе лише внаслідок активних розумової діяльності;
2)
використання наочності під час створення проблемних пізнавальних завдань
дозволить адаптувати методи історичної науки до вікових особливостей мислення
учнів;
3)
розкриття змісту історичної інформації, закладеної в наочність, змусить
учня
діяти творчо, виявляти винахідливість та ініціативу, розуміти значущість нових
знань і вмінь для пошуку ефективних розв’язань проблемних ситуацій;
4)
завдання, створені з використанням наочності, дозволять врахувати особливості
сприйняття та опрацювання історичної інформації учнями з візуальним стилем
навчання;
5)
наочність допоможе урізноманітнити самі види завдань та способи діяльності з їх
виконання.
Такий
підхід передбачає використання наочності як засобу повноцінного джерела
історичної інформації, під час опрацювання якого, учні оволодівають дидактично
адаптованими методами історичного пізнання, інструментами розумової та
практичної діяльності особистості.
Науково-методична
діяльність
.В
своїй педагогічній діяльності для формування знань способу засвоєння інформації
я часто використовую пояснювально-ілюстративний метод. Залучаю наочні
зображення в усному викладі інформації та пред’явленні документальних і художніх
текстів. При цьому користуюся усним словом, відео, пам’ятками матеріальної й
духовної культури. Також мною використовуються евристичні методи навчання.
Для
організації проектної і дослідницької діяльності використовую інформаційні
технології. Адже наявність комп’ютерів, електронних матеріалів, підручників,
енциклопедій дозволяє піднести навчальний процес на якісно новий рівень. Це
сприяє формуванню умінь вирішувати поставлені задачі, займатися збиранням,
аналізом і синтезом даних, отримувати з них інформацію, самостійно мислити,
оволодівати комунікативними навичками.
В
старших класах практикую застосування модульних (лекції, семінари, заліки) та
проектних технологій (інформаційні та дослідницькі проекти).
На
ряду із комбінованими уроками, уроками вивчення нового матеріалу та
узагальнення, використовую нестандартні уроки – урок з груповою формою роботи,
урок-залік, урок-вікторина, урок-екскурсія.
Під
час уроків використовую різні прийоми, вправи та види роботи – «Логічність»,
«Виключення понять», «Вчитель, помиляється», «Склади розповідь», «Мікрофон»,
бесіди, дискусії, робота з зошитом, підручником та ілюстраціями (коментоване
читання, складання плану, складання таблиць, розробка питань, робота зі
словником, пояснення сюжету, порівняння ілюстрацій), робота в парах та групах
(«Спільний проект», «Пошук інформації», «Суд»), ігри («Три речення», «Знайди
помилки», «Історична абетка», «Відгадай героя», «Герой, дата, подія»).
На
моїх уроках широкого застосування набули мультимедійні навчальні презентації
різних типів та видів – конспект уроку, слайд-шоу, анімовані схеми, аналіз
картини, тестування.
Дидактичні
матеріали також являються складовою майже кожного мого уроку – фотографії,
карикатури, репродукції, малюнки, плакати, індивідуальні картки із завданнями
та інший роздатковий матеріал. Без уваги не залишається тестування на уроках
історії (використовую збірники, а також складаю власні тести), як складова
підготовки гімназистів до ЗНО.
В
ході своєї педагогічної діяльності я намагаюся викликати в гімназистів потребу
до самостійної практичної діяльності, активізувати мислення та здібності,
формувати загальні і спеціальні вміння, активну життєву позицію.
Позакласна діяльність
Дуже
важливим фактором вивчення історії є також позакласна діяльність. Позакласна
робота з історії допомагає глибше вивчити предмет.
Основні
напрямки та форми моєї позакласної роботи:
-
краєзнавча робота;
-
шкільні конкурси з історії;
-
дослідницька робота;
-
проведення дискусій, «круглих столів»;
-
предметні тижні;
-
- міські, обласні та всеукраїнські
конкурси;
-
олімпіади;
В
своїй позакласній роботі я використовую часто такі форми як усні журнали
театралізовані дійства, турніри, змагання, історичні-КВК, конкурси
патріотичного спрямування (конкурси гербів, малюнків Батьківщини, конкурс «Я
люблю Україну»).
Під
час позакласної роботи я як найвдумливіше реалізую принцип індивідуального
підходу до учнів. Адже позаурочні заходи передбачають розвиток індивідуальних
здібностей і нахилів, особливо у тих, хто схильний до історії. Здібності,
нахили та інтереси учнів виявляю, спостерігаючи на уроках за тим, наскільки
швидко й правильно відповідають окремі учні на запитання, що вимагають
самостійного аналізу, висновків, узагальнень. Ці спостереження використовую при
розподілі між учнями обов'язків у позакласній роботі: для кожного визначаю
відповідні його розвитку і нахилам .
Великої
індивідуальної роботи вимагає підготовка до кожного позакласного заходу. Адже
учасники позакласної роботи мають певні доручення і самостійно працюють над
ними. Я, як — організатор заходу консультую їх, надаю допомогу, контролюю стан
і якість підготовки. У такій повсякденній індивідуальній роботі з учнями
найкраще виявляються їх інтереси, здібності, особливості пам'яті, мислення,
волі.
Робота з обдарованими дітьми
Обдарована
дитина – це дитина, яка вирізняється серед своїх ровесників яскраво вираженими
успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, що перевершує певний
умовний «середній» рівень. При цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про
окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній
діяльності цієї дитини. А коли результати її діяльності будуть ще
оригінальними, то можна говорити і про творчу Обдарованість…
В
своїй роботі з обдарованими учнями я застосовую такі форми роботи:
-
науково-дослідницька робота;
-
конкурси, «Хто для мене Мазепа», «Чи знаєш ти Європу», «Історія міст і сіл
України», «Лелека» та ін..);
-
інтелектуальний марафон (турніри, вікторини, змагання та ін..);
-
участь в предметних тижнях (тематичні лінійки, театралізовані дійства, усні
журнали та ін..);
-
участь в олімпіадах.
.При
підготовці до уроку продумую різні додаткові завдання для учнів, які набагато
швидше "схоплюють" матеріал. Також організовую додаткові стимулюючі
(для "сильних") і підтримувальні (для "слабких") завдання.
З досвіду роботи
«Організація
роботи учнів з історичною картою»
Історична
карта – це повноцінне джерело історичної інформації, і правильна
організація роботи учнів з нею дозволяє досягти важливих при викладанні історії
цілей. Вона поєднує часові і просторові параметри події, вказує на статистичні
складові історичного процесу, пов’язує образи та уявлення, які виникають в
результаті роботи з навчальним текстом, з просторовим сприйняттям певної
історичної реальності. Часом причинно-наслідкові зв’язки стають зрозумілішими,
варто лише поглянути на історичну карту. Під час роботи з історичною картою
ставлю завдання не стільки розвивати елементарні вміння учнів орієнтуватися в
історичному просторі, а перш за все порівнювати, аналізувати, узагальнювати
історичні факти.
Програма
з історії не ставить на меті підготовку учнів як професійних істориків (тим
більше – як фахівців з історичної географії), тому формування картоаналітичних
знань та вмінь на уроках історії повинно носити більш вузький, ніж у географії
характер. Тобто його треба обмежити лише тією групою зв’язків, що вивчають
вплив природи і геополітичного положення на господарську діяльність людини,
умови її життя, побуту та особливості міжнародних відносин.
Під
час викладання історії я навчаю учнів користуватися всіма видами історичних
карт:
·
Настінна історична карта. Слугує демонстраційним матеріалом. З дидактичної
точки зору, основне призначення карти – сприяти проведенню оглядових занять або
ж використовуватися під час окремих елементів уроку.
·
Карта в атласі. Атлас може бути використаний не лише на уроці під час
навчання, а також як довідкове джерело.
·
Карта в підручнику. Така карта має спрощений вигляд і виступає також
ілюстрацією до тексту.
·
Карта-СР. На моніторах можна зробити добірку всіх необхідних карт для
уроку, їх фрагментів. Виникає такий собі «картофільм».
·
Карта-схема. З ними не можна довгий час працювати, бо це може призвести
до того, що учні так і не навчаться читати друковані карти.
·
Фізична карта. Несе в собі більше політичної інформації, ніж історичної.
Але я вмію пристосовувати таку карту до вивчення необхідної теми.
·
Карта в періодичному виданні. В позашкільному житті така карта скоріш за
все переконує підлітка у необхідності вміння читати карту.
Наводячи
найважливіші знання, уміння і навички, що формуються в основній школі, і
говорячи про вміння знаходити інформацію, аналізувати , інтерпретувати та
оцінювати її, треба розуміти також картографічні вміння та компетенції учнів.
На
уроках історії під час роботи з історичною картою я визначаю, що учні повинні
знати:
·
назва карти вказує на тему, на основний зміст карти;
·
історична карта розповідає про минуле;
·
історична карта «накладається» на географічний фон;
·
події, що змінюють одна одну, можуть бути зображені одночасно;
·
умовні знаки розшифровуються у легенді карти.
Історичну
карту зазвичай використовую на початку уроку – як відправний пункт для
роздумів, як введення до теми уроку, як ілюстрація до подорожі у часі.
Скориставшись картою на початку уроку, обов’язково повертаюсь до неї в кінці –
вона сприймається учнями на іншому рівні розуміння. Історична карта є добрим
помічником під час ознайомлення з новим матеріалом. Не менша роль карти і на
завершальній стадії пояснення, коли йде закріплення отриманих знань.
Завдання
історичної науки
Ми знаємо, що нашу країну
спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою. Щороку ми
згадуємо голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну, яка залишила глибокі
рани на землі України. Втрати, які пережив у воєнні роки український народ, і
сьогодні гострим болем відлунюють у серцях наших співвітчизників. Також знаємо
про війну в Афганістані, яка тривала 10 років, де за офіційними даними загинуло
2378 українських солдат. Про це ми всі знаємо і пам’ятаємо, згадуємо наших
предків, які боролися за свободу України, і вдячні їм за їх любов, відданість,
патріотизм.
Це все було. Це наша
історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від
кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас залежить, чи Україна і
надалі буде незалежною державою, чи буде під владою Росії. Сьогоднішні події в
Україні не дають спати кожному свідомому українцю. Знаємо, що на сході нашої
держави проходить антитерористична операція, непроголошена війна. Сьогодні, як
ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми
мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі
ворога, захищаючи нас і нашу Україну.
Сьогодні важливо відтворити в українському
суспільстві почуття істинного патріотизму. У різні
часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім‘я, школа,суспільство ставили
перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни.. У
вирішенні важливих завдань патріотичного виховання чинне місце належить
організації діяльності школи. У виховному процесі важливе місце мають посісти народна
філософія, народна мудрість, національні ідеї та ідеали, що є тим підґрунтям,
на якому зростає національна свідомість,гідність, самоповага
Саме історична наука формує у нас
почуття патріотизму, поваги до минулого. Я вважаю що саме на уроках історії
учні вчаться любити свою країну. На уроках, вивчаючи історичні джерела, ми з
учнями прослідковуємо, як наші предки
формували у своїх дітей патріотизм. Це твори Володимира Мономаха, митрополита
Ілларіона,Григорія Сковороди та інші. Цій темі я присвятила останній свій
творчий доробок – статтю «Формування патріотичного виховання на уроках»
Немає коментарів:
Дописати коментар